Роздільнянська територіальна громада

Сільгоспвиробникам усіх форм власності 

Марокканська сарана та італійський прус

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист рослин» та у зв’язку із запровадженням особливого режиму захисту рослин на території Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області щодо поширення сарани марокканської (Dociostaurus maroccanus) та італійського пруса (Calliptamus italicus) необхідно провести обстеження сільськогосподарських угідь, неорних земель, пасовищ, і особливо територій, які межують з Бериславським районом Херсонської області на виявлення та недопущення поширення осередків з надпороговою чисельністю марокканської сарани або італійського пруса.

Саранові становлять серйозну небезпеку сільськогосподарським культурам. Ці комахи найагресивніші та найшкідливіші у світі, особливо стадні види, яким властиві періодичні масові розмноження, що завдає великих збитків сільському господарству. Сарана завжди з’являється несподівано, як стихійне лихо, якому важко зарадити. Для того, аби шкідник не став несподіванкою необхідно постійно проводити моніторинг у місцях резервації та, у разі виникнення загрози терміново вживати заходи для знищення.

Сарана — типовий поліфаг, тобто з’їдає усі рослини, проте надає перевагу злаковим культурам — кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. На культурних рослинах вони об'їдають усі наземні частини, насамперед листя, на зернових - відгризають колоски, поїдають також і соковиті плоди.

За способом життя саранові поділяються на стадні, до яких відноситься італійський прус,  перелітна і марокканська сарана, та нестадні види – кобилки, коники, інші.  Саранові час  від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) та міг-рують на далекі відстані. Дорослі саранові групами перелітають на відстань до кількох  деся-тків кілометрів. Але під час сильних вітрів зграї стадних саранових може заносити ще далі,  відомі  випадки перельотів на відстань понад  200 км за добу. 

Імаго розміром 29 – 59 мм, бурого або зеленуватого кольору, передньоспинка з гострим поздовжнім кілем посередині; надкрила довгі, з бурими плямами; задні крила прозорі зі слабким жовтувато зеленуватим відтінком в основній частині. Личинка імагоподібна, має п’ять віків. З другого віку в личинки розвиваються зачатки крил, їхні розміри характерні для кожного віку. З кожним линянням збільшується число члеників вусиків (з 13 у першого віку до 26 в останнього). Личинки відроджуються в теплі роки в третій декаді травня — на початку червня, а в холодні — в другій декаді червня. Окрилення у південних резерваціях починається в перших числах липня, а відкладання яєць самками розпочинається у середині серпня і триває до жовтня. Саранові мають одне покоління. Зимують яйця у ґрунті в ворочках, у кожній з яких міститься 20-24 і більше яєць. Ворочки з яйцями вони розміщують у розпушеному ґрунті на глибині 3-3,5 см.

Ненажерливість личинок зростає, коли вони переходять у старші віки, особливо за спекотної погоди (+20…+28°С). Надвисокі температури  повітря часто спричиняють  масовий рух личинок, зазвичай в одному напрямку, на пошуки  соковитої рослинності,  зокрема в посіви сільськогосподарських культур. Згуртовані личинки дотикаються одна  до  одної і, як наслідок, виникає умовний рефлекс стадності. Куліги  личинок  здатні знищувати  на своєму шляху 40-100% рослинної маси. За добу зазвичай  переміщуються на 30-50 м,  рідше – на 150-200 м, а за всю личинкову  фазу відходять  від місць відродження  на відстань до 3-4 км. Шкодочинність визначається розміром куліг і станом рослинності. Так, сарана в кількості 1000 екз. на кв.м з'їдає 30 кг рослин у сухій масі. Всі саранові – небезпечні фітофаги, тож у роки, коли їх надто багато, вони можуть завдавати сільськогосподарським посівам істотних збитків.

Заходи боротьби з сарановими

Система захисту від саранових повинна розпочинатися з профілактичних заходів, а саме з проведення обстеження місць резервації. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9 години або з 18-ї і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах.

Хімічні обробітки проводять за чисельності личинок стадних видів 2-5 екз./кв. м, нестадних саранових 10-15 екз./кв. м. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати за розвитку їх у III-IV, до окрилення слід завершити хімічні заходи. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від її «голови», охоплюючи по спіралі, що перевищує фронт куліги. Обробки проводять дозволенними до використання в Україні інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Обробки проводять вранці та ввечері, коли шкідники  знаходяться  на рослинах.

Найефективнішими заходами восени є проведення боронування, дискування або оранка всієї площі залежно від характеру її використання (перелоги, пасовища тощо). В осередках високої чисельності ворочок ефективним агротехнічним прийомом є глибока відвальна оранка з боронуванням.  За наявності 1-2 і більше ворочок на кв. м та високої щільності саранових за попередньої вегетації планують суцільні хімічні обробки.

У разі виявлення осередків марокканської сарани або італійського пруса необхідно терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Для недопущення масового поширення шкідника провести захист посівів та інших несільськогосподарських угідь, дозволенними до використання інсектицидами згідно «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» відповідно до рекомендованих норм та санітарних правил.

Громада у соцмережах: