Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі

26 квітня 1986 року сталася страшна катастрофа в історії людства – відбувся вибух реактора на Чорнобильській атомній електростанції...

Долі багатьох людей різних професій – цивільних і військових, які стали свідками, учасниками, героями та жертвами Чорнобильської катастрофи, змінилися назавжди. Пам’ять про трагедію незагоєною раною залишиться в душі нашого народу. Подвиг, який здійснили ліквідатори Чорнобильської АЕС, ніколи не буде забутий.

Напередодні 40-річчя Дня пам’яті Чорнобильської трагедії до Роздільнянської центральної міської бібліотеки завітали ліквідатори ЧАЄС Балухатий Михайло Іванович та Бабенко Микола Пилипович. На заході були присутні учні 9-Б класу Роздільнянського міського ліцею №2 на чолі з класним керівником Л.С.Мамулат та вчителька Т.В.Мартиненко. Ліквідатори розповіли присутнім , як вони потрапили до Прип’яті, як проводилась евакуація населення міста, чи було на той час відомо людям про масштаби цієї катастрофи, наскільки сильно вплинула радіація на здоров’я людей. Не могли не згадати людей, завдяки яким пожежа на четвертому реакторі була погашена та наших місцевих ліквідаторів, котрих, нажаль, вже нема серед нас.

У ході заходу гості переглянули відеофільм «Чорнобильська трагедія – біль України», де описуються події 26 квітня 1986 року, коли відбувся вибух на Чорнобильській АЕС. Після побаченого учні були вражені масштабом трагедії та її довготривалим впливом на здоров’я людей та довкілля.

Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Бібліотекарі підготували до цього дня виставку-реквієм

«Чорнобиль в серці України ,а тінь його по всій землі...», на якій представлена література про трагедію Чорнобильської катастрофи та страшні наслідки,які очікували людство після вибуху.Також представлені фотоальбоми з різноманітними світлинами,які дають змогу уявити,що пережили люди в той страшний час.

Учень 9-Б класу Стародубов Андрій прочитав вголос вірш Ліни Костенко «Цей дощ – як душ». Вірш сповнений суму, скорботи, але й захоплення силою природи. Це реквієм за зниклим життям над Прип'яттю. Ліна Костенко показує, що життя продовжується, але воно заплямоване трагедією. Природа забирає своє, а «смерть» стає повноправним господарем там, де колись жили люди.

Минуло 40 років, а чорний день 26 квітня 1986 року в пам'яті людей. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дуже високу ціну. Нехай це лихо не повториться ніколи, а пам’ять про героїв – ліквідаторіі вічно житиме в наших серцях.

Роздільнянська публічна бібліотека

Громада у соцмережах: