Сільгоспвиробникам усіх форм власності (Сигналізаційне повідомлення №2 від 13.03.2025 р.)

На посівах озимого ріпаку в теплі, сонячні дні фіксується вихід з місць зимівлі та пошкодження рослин капустяним стебловим і великим ріпаковим прихованохоботниками. Слід враховувати, що наявність личинок прихованохоботників на посівах ріпаку навесні може призвести до половини втрати врожаю.

Великий ріпаковий прихованохоботник. З місць зимівлі жук виходять при температурі понад +5…+ 6 °С, а масовий вихід розпочинається при температурі +9…+12 °С. Через 12-14 днів після початку масового виходу самиця відкладає яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку. У місцях проколів стебла утворюються темні плями зі світлою облямівкою. Личинки, живлячись, проточують ходи всередині пагонів, внаслідок цього стебло розтріскується уздовж і зигзагоподібно вигинається у вигляді літери S. Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання стебел рослин на рівні поверхні ґрунту, особливо при сильних вітрах. Через пошкодження судинних провідних пучків рослини розвивають багато бокових пагонів, при цьому затримується їх розвиток. Розвивається шкідник в одному поколінні. Поріг шкодочинності – 10 жуків / 1 жовту пастку протягом 3 днів.

Капустяний стебловий прихованохоботник.   Навесні шкідник відновлює активність, починаючи з ІІ-ІІІ декад березня, розвивається трохи пізніше від великого ріпакового прихованохоботника, коли температура повітря досягає +8… +9 °С. Жук завдовжки 2,5-3 мм, чорного кольору зі світлою плямою на щитку, вкритий зверху волосками. Личинка довжиною близько 5мм, безнога, жовто-біла. Жуки живляться листками, черешками, виїдаючи м’якуш у вигляді невеликих камер, утворюються здуття – «бородавки». Личинки прогризають ходи по черешку листка в стебло, рухаючись по ньому вниз, іноді опускаються до кореневої шийки. У пошкоджених рослин опадають листки, вони відстають у рості, погано розвиваються, стебла можуть ламатися, стручки передчасно світлішають і достигають. При сильному пошкодженні рослини гинуть. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) складає 20 жуків упродовж трьох днів / 1 чашку.

Спричинені жуками та личинками пошкодження сприяють проникненню збудників хвороб ріпаку, як-от фомоз, склеротиніоз, біла і сіра гнилі.

Звертаємо увагу, що, відчуваючи небезпеку, жук спадає із рослини ріпаку на землю, завмирає, тому його складно побачити і визначити. Для своєчасного виявлення та контролю прихованохоботників доцільно викори­стовувати жовті чашки-пастки. Вони незамінні для контролю шкідників до періоду цвітіння. Чашки встановлюються вже при температурі ґрунту +5 ºС, тобто приблизно в ІІ-ІІІ декадах березня. Потрібно на полі встановлювати відразу по декілька чашок в залежності від розміру поля:

• на полі 25-50 га – 1-2 шт.;
• від 50 до 100 га – 2-3 шт.;
• від 100 га і більше – 4 шт. (по одній з кожного краю поля).

У технології вирощування озимого ріпаку боротьба зі шкідниками – це робота на випередження. Захист посівів озимого ріпаку від шкідників необхідно проводити при перевищенні ЕПШ рекомендованими до застосування інсектицидами згідно з «Державним реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Важливо це зробити до початку яйцекладки. Вважається, що сума температур від вильоту до початку яйцекладки становить +100 °С, тобто 10 днів з максимальною температурою + 10 °С.

Всі роботи з обмеження чисельності шкідливих організмів необхідно проводити при перевищенні ЕПШ та лише дозволеними препаратами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише ті особи, які пройшли медогляд, навчання та мають Посвідчення на право роботи з пестицидами. При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись Державних санітарних правил та норм ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001.

Громада у соцмережах: